Кризові часи значно посилюють це почуття.

При цьому не обов'язково фізично бути одному.

Люди, які страждають від самотності, можуть виглядати по-різному. Вони можуть бути різного віку, мати різний статус, перебувати у різному становищі та різних життєвих обставинах.

З самою самотністю ж все однаково.

У такі моменти (іноді вперше в житті) людина опиняється обличчям сама до себе. І це дуже лякає.

✍️Зі стражданням виникає багато питань:

Хто ж я?

Що я знаю про себе?

Що я можу?

Яка моя цінність?

Чи маю сили?

Чи я впевнений у собі?

Чи можу я подолати випробування?

Чого я взагалі вартую?

На що я здатна/здатен?

Хто я?

Іноді почуття самотності швидко проходить, можна самостійно впоратися з цим.

Іноді це почуття з'являючись раз, поглинає настільки, що не відпускає, залишається назавжди і тільки розростається в масштабах, силі, руйнівному впливі.

Кожна людина — це складний цілий всесвіт.❤️🤗

Кожна людина — самодостатня, цільна, сильна, багатогранна, унікальна, неповторна особистість.

✅ Відчувати самотність — це нормально.

Таке трапляється з багатьма людьми, у різні періоди життя. У більшості випадках з почуттям самотності можна впоратися самостійно.

Але якщо це почуття має руйнівний вплив, суттєво знижує якість життя, якщо не існує можливості самостійно вийти з цього стану, тоді треба бути уважним.🎈

Не слід зневірятися та доходити до відчаю. Краще прийняти себе таким вразливим, наляканим, розгубленим. Нагадати собі, що такі випробування бувають в житті, це — нормально. Та саме зараз треба про себе подбати й звернутися по допомогу.