Кожен іноді може відчувати самотність.
Кризові часи значно посилюють це почуття.
При цьому не обов'язково фізично бути одному.
Люди, які страждають від самотності, можуть виглядати по-різному. Вони можуть бути різного віку, мати різний статус, перебувати у різному становищі та різних життєвих обставинах.
З самою самотністю ж все однаково.
У такі моменти (іноді вперше в житті) людина опиняється обличчям сама до себе. І це дуже лякає.
✍️Зі стражданням виникає багато питань:
Хто ж я?
Що я знаю про себе?
Що я можу?
Яка моя цінність?
Чи маю сили?
Чи я впевнений у собі?
Чи можу я подолати випробування?
Чого я взагалі вартую?
На що я здатна/здатен?
Хто я?
Іноді почуття самотності швидко проходить, можна самостійно впоратися з цим.
Іноді це почуття з'являючись раз, поглинає настільки, що не відпускає, залишається назавжди і тільки розростається в масштабах, силі, руйнівному впливі.
Кожна людина — це складний цілий всесвіт.❤️🤗
Кожна людина — самодостатня, цільна, сильна, багатогранна, унікальна, неповторна особистість.
✅ Відчувати самотність — це нормально.
Таке трапляється з багатьма людьми, у різні періоди життя. У більшості випадках з почуттям самотності можна впоратися самостійно.
Але якщо це почуття має руйнівний вплив, суттєво знижує якість життя, якщо не існує можливості самостійно вийти з цього стану, тоді треба бути уважним.🎈
Не слід зневірятися та доходити до відчаю. Краще прийняти себе таким вразливим, наляканим, розгубленим. Нагадати собі, що такі випробування бувають в житті, це — нормально. Та саме зараз треба про себе подбати й звернутися по допомогу.
Можна сказати:
"Втратив себе та самотній у цілому світі"
а можна
"Знайшов себе та знайшов у собі цілий світ"
Психолог Тетяна Мінаєнко